Вітаю Вас Гість | RSS
Субота
10.12.2016, 05:57
Практичний психолог
Ковельського професійного ліцею
Головна Каталог статей Реєстрація Вхід
Меню сайту

Каталог статей
Статті по психології [17]
Вчителю на замітку [22]
Для Вас, батьки [26]
На допомогу класному керівнику [16]
Школа лідерів [9]
"Все в твоїх руках" (сторінка для учнів) [18]
Притчі, афоризми [17]

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 322

Форма входу

Головна » Статті » Вчителю на замітку

Психологічні особливості закріплення матеріалу

Справжнє навчання – це чверть

підготовки і три чверті театру.

Гейл Годвін

Як відомо, навчальний урок ділиться на певні етапи, наприклад, організаційний етап, етап перевірки домашнього завдання, етап актуалізації знань учнів тощо. На кож­ному етапі вчителем та учнями виконуються певні задачі.

На жаль, психологи і педагоги у своїх дослі­дженнях не завжди надають належну увагу такому етапу уроку, як етап закріплення но­вого матеріалу. Адже він є ключовим і пока­зовими плані того, наскільки глибоко учня­ми засвоєний навчальний матеріал і як вони зможуть використовувати його для подаль­шого вивчення і практичного застосування. Як показують спостереження вчителів, на цьому етапі уроку в учнів виникає достатньо багато складнощів.

Частіше за все ці складнощі зумовлені недо­статнім розвитком таких пізнавальних про­цесів, як пам'ять, мислення та уява. Саме вони забезпечують запам'ятовування, розу­міння і подальше використовування на­вчального матеріалу. Тому вчителеві необхід­но не тільки враховувати особливості пам'яті, мислення і уяви учнів, але й навчити їх користуватися основними прийомами для закріплення вивченого матеріалу.

Безумовно, в закріпленні матеріалу особли­ву роль відіграє пам'ять. Багато учнів скар­жаться на погану пам'ять, на важке запам'ятовування навчального матеріалу. Запам'ятовування є першим процесом пам'яті, яке полягає у встановленні зв'язків між предметами та явищами. Учням дово­диться запам'ятовувати і берегти в пам'яті матеріал двох типів: смисловий (понятій­ний) і фактологічний. Головний зміст фак­тологічного запам'ятовування є факти. Запам'ятовування смислового матеріалу — це засвоєння значення, обновного змісту вивченого на уроці. Головна відмінна ри­са - відносна незалежність від тих або ін­ших конкретних слів. Так, прослуховуючи пояснення вчителя, учень здатний передати його значення двома - трьома фразами. Без­умовно, щоб так запам'ятати матеріал, по­трібно це значення уловити, зрозуміти. Тому тут багато що залежить від учителя, наскіль­ки зрозуміло і доступно він зміг описати на­вчальний матеріал.

Таким чином, під час смислового запам'я­товування більшого значення набуває про­цес мислення. При смисловому запам'я­товуванні учень зазвичай прагне зрозуміти те, що вимагається запам'ятати, встановити зв'язок нового матеріалу зі старим, невідо­мого - з тим, що вже йому знайоме. Так, запам'ятовуючи доведення теореми з гео­метрії, не слід займатися безглуздим повто­ренням того, що написано в підручнику, а перш за все намагатися зрозуміти, про що мовитися, зрозуміти, на яких теоретичних положеннях, що раніше вивчалися, засно­ваний доказ. Після цього слід повторити йо­го, щоб краще засвоїти.

Процес     осмисленого    запам'ятовування включає ряд логічних операцій:

            смислове угрупування;

виділення смислових опорних пунктів;

складання плану тощо.

Другий процес пам'яті - це збереження. Збе­реження вивченого матеріалу забезпечується: по-перше, свідомістю і міцністю запам'я­товування, а по-друге, повторенням.

Останній процес пам'яті - відтворення або пізнавання. Відтворення і пізнавання також можуть бути мимовільним або довільним. Наприклад, вивчаючи історію, учень згадує свої відвідини історичного музею, - це при­клад мимовільного відтворення. А відповідь учня біля дошки, коли він прагне пригадати необхідне для відповіді правило, - це при­клад довільного відтворення. Відтворення, пов'язане зі значними вольовими зусилля­ми, які вимагають від учня певного напру­ження, називають пригадуванням. Відтво­рення служить добрим засобом не тільки контролю, але й самоконтролю.

Пізнавання є особливою формою відтво­рення. Воно відбувається при повторному сприйнятті, наприклад, робота з картою на уроці історії.

На етапі закріплення нового матеріалу для розвитку пам'яті вчителеві доцільно дотри­муватися таких рекомендацій:

Важливою умовою того, щоб навчаль­ний матеріал запам'ятовувався швидко і надовго, є формування в учнів інтересу до того, що необхідно запам'ятати.

           2. По можливості пов'язувати навчальний матеріал з якими-небудь відчуттями учнів. Все, що пов′язане з радістю, печаллю, гнівом, як правило, запам′ятовується краще, ніж те, до чого ставляться байдуже.

      3. Навчати учнів закріплювати матеріал за допомогою асоціації. Так,    асоціації за схожістю виявляються в тому, що образ одного об'єкта примушує пригадати про інший, який у певному плані схожий з першим. Причому схожі риси об'єктів повинні бути відображені у свідомості учнів наперед, в результаті спеціальних розумових операцій (аналіз, порівнян­ня, узагальнення і т. ін.). Асоціації за контрастом, на відміну від попередніх асоціацій, припускають роботу з термі­нами і поняттями, протилежними за певними ознаками. І, нарешті, важли­вим виявленням смислових асоціаціях є логічні. Це зв'язки між причиною і на­слідком, причиною і мотивом, родом і видом і т. ін. У випадку, якщо дане явище сприймається як причина або наслідок іншого явища, закріплення відбувається легше.

                     4. Особливе значення для закріплення на­вчального матеріалу має поєднання запам'ятовування з діяльністю людини, що вимагає мислення, активності, тому доцільним є складання опорних схем-таблиць, конспектів, тез.

                     5. Можливе використання мнемотехні­ки — штучних прийомів, що полегшу­ють запам'ятовування.

       Процес мислення забезпечує засвоєння на­укового поняття. Деякі учні помилково вва­жають, що якщо вони можуть переказати формулювання визначення, яке було ними почуто на уроці, то значить, вони засвоїли поняття. Тим часом, знати та уміти перека­зати формулювання визначення, зрозуміло, необхідно, оскільки без цього не може бути глибокого оволодіння поняттям.

       Але голов­не — засвоїти суть даного поняття, вміти йо­го застосовувати у відповідних умовах. Характерним показником глибокого засво­єння наукового поняття є вміння користу­ватися накопиченим життєвим досвідом, навести приклади, взяті з власних спостережень, проаналізувати їх, дати оцінку, зіста­вити з іншими поняттями, знайти риси схожості і відмінності і т. ін.

      Таким чином, на етапі закріплення нового матеріалу для розвитку мислення вчителеві доцільно дотримуватися таких рекомен­дацій.

Розвивати мислення - це значить наси­чувати свій розум знаннями. Тому особ­ливу роль у формуванні мислення віді­грає закріплення знань на уроці.

Розум визначає єдність знань і дій. Знан­ня неможливо набути без зусиль думки, без розумової праці, яке за допомогою грамотної методики проведення уроку створюється на етапі закріплення на­вчального матеріалу.

Ставити учням різні питання. Адже мис­лення починається з питання. Тому чітко поставлені питання на закріплення на­вчального матеріалу забезпечують в учнів формування якостей розуму. Учням важливо вселяти, що питанням «чому?» і «як?» людство зобов'язано більшістю відкриттів. Тому необхідно вчити їх ста­вити собі питання до кожної події, яви­ща, про які йдеться.

У завданнях на закріпленні доцільно да­вати завдання на виділення в предметі або явищі декількох найвиразніших ознак, а також пропонувати учням різні завдання на порівняння.

Враховуючи, що мислення і мова нероз­ривні, необхідно забезпечувати промов­ляння учнями основних моментів на­вчального матеріалу. Крім того, можна використовувати письмову мову, яка та­кож сприяє розвитку мислення.

         За даними психолого-педагогічних дослі­джень, активізація уяви на етапі закріплен­ня навчального матеріалу збільшує повноту запам'ятовування і тривалість зберігання словесної інформації у два - три рази. Адже саме цей приклад забезпечує більш глибоке і чітке усвідомлення предметів та явищ, які вивчаються на уроці.

      На етапі закріплення нового матеріалу для розвитку уяви вчителеві можна порадити дотримуватися таких рекомендацій:

Вважається, що школою відтворювальної уяви є вивчення атласів і карт. Тому доцільно, при нагоді давати учням пра­цювати з атласами і контурними карта­ми, оскільки це сприяє розвитку уяви.

Для розвитку уяви важливий і життєвий досвід, і широке коло знань, тому педа­гогу для закріплення можна використо­вувати повідомлення учнів.

Уява розвивається в різних видах діяль­ності, тому можна пропонувати учням виконати цікаві завдання з вивченої те­ми: відгадування загадок, ребусів, шарад тощо.

      Таким чином, учителеві в процесі підготов­ки до уроку необхідно приділити належну увагу етапу закріплення нового матеріалу, ретельно продумувати завдання і вправи на закріплення, а також урізноманітнити при­йоми, які не тільки забезпечують закріплен­ня навчального матеріалу, але й сприяють розвитку таких пізнавальних процесів, як пам'ять, мислення та уява.

Категорія: Вчителю на замітку | Додав: psyholog (20.09.2011)
Переглядів: 3392 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz