Вітаю Вас Гість | RSS
Субота
03.12.2016, 12:37
Практичний психолог
Ковельського професійного ліцею
Головна Каталог статей Реєстрація Вхід
Меню сайту

Каталог статей
Статті по психології [17]
Вчителю на замітку [22]
Для Вас, батьки [26]
На допомогу класному керівнику [16]
Школа лідерів [9]
"Все в твоїх руках" (сторінка для учнів) [18]
Притчі, афоризми [17]

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 321

Форма входу

Головна » Статті » Вчителю на замітку

Інтерактивне навчання.

 Суть інтерактивного навчання  

    Спробуємо з′ясувати загальну суть інтерактивного навчання. Виходячи з мети, яку ми поставили перед собою, скористаємось підходами, запропонованими Я. Голантом ще в 60 – х рр. минулого століття, і охарактеризуємо три основні моделі навчання, що існують в сучасному навчальному закладі. Я. Голант виділяв активну та пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін „пасивна” є умовним, оскільки будь – який спосіб навчання обов′язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб′єкта – учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Я. Голант швидше використовує „пасивність” як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості.

     До цієї класифікації додамо інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності та особливості.

1.     Пасивна модель навчання

     Учень виступає в ролі „об′єкта” навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо – джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція – монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

2.     Активна модель навчання

Такий  тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізна-

вальну активність і самостійність учнів. Учень виступає „суб′єктом” навчан-

ня, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи:

самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання

від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

3.     Інтерактивна модель

Слово „інтерактив” прийшло до нас з англійської від слова „interact”, де

inter” – взаємний і „act” – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до

взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації

пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити

комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність,

інтелектуальну спроможність.

     Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємо навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб′єктами навчання, розуміють, що вони роблять.

     Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

     Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

     Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в освіті (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).

     Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД” процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. [12, 9]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.

     Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для юнацького віку). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

     Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

  Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть юнаки часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві” процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх  втілення в життя, група стає пасивною і всі чекають на зовнішнє керівництво. В слабкоорганізованій групі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори”, але обов’язково знайдеться "непокірний”. Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

     Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

 2. Види інтерактивних методів навчання.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього колективу.

     Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

                                             Групові методи:

Робота в парах.

     Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед аудиторією про результати.

Робота в трійках.

      По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

 Змінювані трійки.

     Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4.

     Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель.

     Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах.

     Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

     Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум.

      У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:Велике коло.

     Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

Мікрофон.

      Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон”.

Незакінчені речення.

     Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…”, "я зрозумів, що…”

 Мозковий штурм.

     Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Аналіз дилеми (проблеми).

     Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?”).

 

Мозаїка.

     Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

 3. Інтерактивне навчання на практиці.

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

     Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:

необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):

Правила для учнів:

Кожна думка важлива.

Не бійся висловитися!

Ми всі – партнери!

Обговорюємо сказане, а не людину!

Обдумав, сформулював, висловив!

Говори чітко, ясно, красиво!

Вислухав, висловився, вислухав!

Тільки обґрунтовані докази!

Вмій погодитися і не погодитися!

Важлива кожна роль.

     Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

      До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке” за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри” [12, 11].

     "В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні” [5, 5]. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати” їх в роботу, створювати ситуації успіху.

     "Інтерактивні технології – не самоціль”[12, 11]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

     Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

     Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.

     Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного”, паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи.У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникають різні проблеми та труднощі. Доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.

Типові проблеми

     Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку”, "Чи цінна моя думка?”, "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?”, "Вона суперечить думці учня, що має авторитет з цього предмету” тощо.

     Часто юнаки не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

      Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

     Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

     Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути” групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

     Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету”, привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!”

     Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.

     При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

 Висновок.

     Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

учні набули культури дискусії;

виробилося вміння приймати спільні рішення;

поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити”, "запам’ятати” стало "обдумати”, "застосувати”;

якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

     Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Список використаної літератури

1.  Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.

 2. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. –    2001. - №9.

3.  Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.

4. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.

5.  Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6

6.  Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.

7.  Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

8. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.

9.  Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.

10. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

11. Подласый И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.

12. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.

13. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.

14. Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. - №5. – С.106-107.

15. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.

16. Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.

17. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001. – 544 с.

18. Юдин В.В. Педагогическая технология. – Ярославль, 1997. – 454 с.

 

 

  

 

 

 

Категорія: Вчителю на замітку | Додав: psyholog (20.12.2010)
Переглядів: 10284 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz